Ой у полі криниченька, Там холодна водиченька. Ой там Роман воли пасе, Катерина воду несе. Роман воли покидає, Катерину переймає. Ой став Роман жартувати З відер воду виливати. - Ой Романе, Романочку, Не лий воду на сорочку. Бо це вода не літняя... В мене мати не рідная. Бо це вода із Дунаю, Буде бити, добре знаю. Буде бити ще й лаяти, Ще й Романом докоряти. - Де ж ти, доню, барилася, Що й вечерять спізнилася? - Налетіли гусі з броду, Сколотили мені воду. А я стала-постояла, Доки вода устояла. - Брешеш, доню, вбрехалася, Ти з Романом кохалася.