Море лягає в пісок, коли осінь Приходить з пустим відром по морську сіль. Повільно входимо в жовтень ми, обважнілі тіла, Так ніби він з води і піску, А ми - зі скла. Пр: Ти - самота, ти - саме та осінь, Яка так до лиця всім, зовсім Як самота, ти - саме та Осінь.. II Знову ми всі як один - білі вірші, Лише коли паде дощ - раптово інші. «Доволі писати з дерев, - Гукають, просять, - Листоноша давно помер, Листів не носять!» Пр: Ти - самота, ти - саме та осінь, Яка так до лиця всім, зовсім Як самота, ти - саме та Осінь..
https://lyrics.primoaccordo.net/odin-v-kanoe/osin.htm