А вітер тихо колихав білизну, яка висіла на краю балкону і віддавалась повністю, наскрізно промінню стихлому, та ще палкому. згасав яскравий вечір, колихались смарагдові листки натхненних вишень, і моє серце, що не розкохало, пришвидшило своє биття на тиждень. пройшлася тихо-плавно по камінню, і розляглась на ньому темна кішка. віддавши у цю мить себе промінню, яке згасало просто і розкішно. і я віддав промінню своє серце, яке і так яскраво променилось закоханістю,що не проминеться. те серце, що фатально провинилось.