Вибачатися пізно, йдемо ми на дно, Цей човен поглине безодня життєва. Ти продовжуєш грати зі мною в кіно, Кани плачуть, твій Оскар, та це не суттєво. Лиш півкроку вперед і два кроки назад - Ця система працює. Навіщо ж інакше? Почуття всі скінчились, лишився базар, Крізь фарбовані очі я бачу щось. Бачу що!? А без тебе та втома, втома... Кома. Павутиння рутини. Жоден з нас цього не припинить. Забираю щітку і тапки! Крапка! Ця машина не їде, хоча й на ходу, Наш потяг лиш пам'ятничок із бетону, В гранчаках цих пісок, бо скло не додув, Той чиє ім'я згадувати заборонено. Лиш півкроку вперед і два кроки назад - Ваша схема працює. Навіщо ж інакше? Це ніякий не ринок, це справді базар, Крізь заплющені очі я бачу щось. Бачу що!? А без неї та втома, втома... Кома. Павутиння рутини. Жоден з них цього не припинить. Забираю щітку і тапки! Крапка!