Впало небо, розтеклось так безпорадно Відпалало і розвіялось як дим Ніч без тебе ніби вічність це так складно Нічим крити, відлякати кроків цих нічим [Перехiд] Чому ж ми такі налякані, Нерви як струни змотані В міцні канати времені, В лати вдягнені Ну, пробач мені... Тільки мовчи, не пояснюй, не добивай Словом холодним, жодним нас не вмивай Ранять вони гірш ніж кулі, в душі печуть Я все одно не кину і не втечу Ну, що ще треба, Крім дивитися мовчки як ти спиш Хто не втратив, годі й пояснити тим Ніч без тебе, не розповідай, облиш Відпалала і розвіялась як дим [Перехiд] Чому ж ми такі налякані, Нерви як струни змотані В міцні канати времені, В лати вдягнені Тільки мовчи, не пояснюй, не добивай Словом холодним, жодним жодним нас не вмивай Ранять вони гірш ніж кулі, в душі печуть Я все одно не кину і не втечу