Де духи йдуть у танець, де місяць на горі. Там п'яний мексиканець сидить на цвинтарі. Блідий як мертве тіло. Самотній одинак. Він п'є свою текілу, і він співає так. Люсія моя люба, я йду в останню путь. Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь. Кохаю тебе мила, хоч я напився вщент. Життя нас розлучило, та не розлучить смерть. Цю пісню дикий вітер по цвинтарю несе. Та раптом мертвим світлом осяялось усе. Чи це гарячка біла, примара чи дива? З могили його мила повстала мов жива. Люсія моя люба, я йду в останню путь. Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь. Кохаю тебе мила, хоч я напився вщент. Життя нас розлучило, та не розлучить смерть. Вона до себе кличе. До світу іншого. І сльози на обличчі зникають у нього.(?) Він вірив у кохання до самого до самого кінця. А ми знайшли ізрання на цвинтарі мерця. Люсія моя люба, я йду в останню путь. Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь. Кохаю тебе мила, хоч я напився вщент. Життя нас розлучило, та не розлучить смерть.