ми просто тіні, ми дуже залежні від світла а памятаєш як ми просто летіли за світлом ми не чекали похвали або світла софітвів просто робили те що ми вмієм робити скільки доріг ми протоптали, скільки вдихнули скільки у спину нам кричали, ми їх не чули ми так тікали з того міста де народились та не втекли від себе, такими й залишились Давай повернемось у своє місто, З якого втікнути так хотіли! Давай одягнемо потерті джінси, В яких у школу нас не пустили! Давай послухаєм старі касети, Які нас жити і любити вчили! По іменах згадаєм всіх друганів ще, Які тоді занадто швидко жили! Нам ще зі школи всі казали що не можна так А памятаєш треш паті у гуртожитках Пяненькі ми читали реп ніби суперзірки Ми нічого не зробили, все зробили роки ми ж просто тіні, силуети у родині ми ходимо по світу і шукаємо місця Дружба - це тоді, коли сльози у мужчини, Дружба - це тоді, коли мужчини до кінця!