Текст песни Володимир Вермінський - Сніги

Сніги
Володимир Вермінський
Вступ:    

Не плакав, не боявся, не жалівся,
Пусті патрони випали з руки.
Мені було шістнадцять, як з криївки,
Мене тягли, вязали ястребки.
А далі - ешелони, чорні вежі,
Колючий дріт етапних таборів,
Ведмежий край, за небокрай - безмежжя,
Лиш мамин погляд свічкою горів...

Приспів:
Сніги, сніги... Червоне, чорне, біле...
Сибірських рік закуті береги...
Сніги, сніги мене приговорили
За Україну сплачувать борги.

Мене стріляли різали, душили,
В Кенгірі, Магадані, Воркуті
Не знаю, де взялись у мене сили
Щоб пережить випробування ті.
Не плакав, не боявся, не просився
Від тих часів студеної пори.
Старий я, щоб іти тепер в криївки,
Та мусить хтось здійняти прапори...

Приспів:
Сніги, сніги... Червоне, чорне, біле...
Сибірських рік закуті береги...
Сніги, сніги мене приговорили
За Україну сплачувать борги.

Не плакав, не боявся, не жалівся,
Пусті патрони випали з руки.
Мені було шістнадцять, як з криївки,
Мене тягли, вязали ястребки.

Приспів:
Сніги, сніги... Червоне, чорне, біле...
Сибірських рік закуті береги...
Сніги, сніги мені ви присудили
За Україну сплачувать борги.
Сніги, сніги
https://lyrics.primoaccordo.net/volodimir-verminskii/snigi.htm