Вступ: Не плакав, не боявся, не жалівся, Пусті патрони випали з руки. Мені було шістнадцять, як з криївки, Мене тягли, вязали ястребки. А далі - ешелони, чорні вежі, Колючий дріт етапних таборів, Ведмежий край, за небокрай - безмежжя, Лиш мамин погляд свічкою горів... Приспів: Сніги, сніги... Червоне, чорне, біле... Сибірських рік закуті береги... Сніги, сніги мене приговорили За Україну сплачувать борги. Мене стріляли різали, душили, В Кенгірі, Магадані, Воркуті Не знаю, де взялись у мене сили Щоб пережить випробування ті. Не плакав, не боявся, не просився Від тих часів студеної пори. Старий я, щоб іти тепер в криївки, Та мусить хтось здійняти прапори... Приспів: Сніги, сніги... Червоне, чорне, біле... Сибірських рік закуті береги... Сніги, сніги мене приговорили За Україну сплачувать борги. Не плакав, не боявся, не жалівся, Пусті патрони випали з руки. Мені було шістнадцять, як з криївки, Мене тягли, вязали ястребки. Приспів: Сніги, сніги... Червоне, чорне, біле... Сибірських рік закуті береги... Сніги, сніги мені ви присудили За Україну сплачувать борги. Сніги, сніги
https://lyrics.primoaccordo.net/volodimir-verminskii/snigi.htm