Врятуюсь від слів твоїх - буду ціла. За рік образ не складу ціну я. Горять мости горять і сліз моря. Та знай, це гра моя менше слів - більше діла. Врятую від стріл твоїх хоч би тіло. Загнав під лід не знайду душу я. Болить, ой як болить і кров кипить. Та донька вже не спить, менше слів - більше діла. Поплакала і знов фіалка розцвіла. Засяяв день таємними знаками. І мама молода й закохана мала. На кухні всі однаково плакали. Зотліла ніч, зранку все стало сіре. Знайти нові кольори мушу я. А лице умий дощем, що треба ще? Хай серцю під плащем - менше слів, більше віри.