З тобою ми ся поженили - Ти була пишна молода. Cто вісім кілограмів мала, Від тебе плакала вага. Люблю, тебе, моя кохана, Тільки коли спимо, боюсь, Бо як ся ти не так повернеш, То я вже більше не проснусь. Ми на весіллі танцювали, Веселі й радісні були. І тільки гості ся бояли, Коли до них сміялась ти. Люблю, тебе, моя кохана, Тільки коли спимо, боюсь, Бо як ся ти не так повернеш, То я вже більше не проснусь. Як нічка шлюбна наступила, До мене заморгала ти. А я всьо поняв, що ти хочеш І думав як би там втекти. Люблю, тебе, моя кохана, Тільки коли спимо, боюсь, Бо як ся ти не так повернеш, То я вже більше не проснусь. На ранок ми проснулись двоє, В твоїх руках мої труси. Я цілу ніч тебе боявся - «Помилуй, Господи, Спаси!» Люблю, тебе, моя кохана, Тільки коли спимо, боюсь, Бо як ся ти не так повернеш, То я вже більше не проснусь.