Вступ: Чистим білим цвітом квітнула калина. Мати научала дівчину-дитину: "Іди, доню, в люди - та не довіряйся, Щоб ти не робила - мудрою лишайся. Не люби жонатих - бо не буде дива: Будеш часто плакать, будеш не щаслива" Мати життя знає, серцем своїм радить: "Кого більше любиш - той найшвидше зрадить!" Мати каже правду. На те й вона - мати. Матінку послухать - долю кращу мати. Мати каже правду. Правди то є сила. "Мамо, ти ж казала. Мамо, ти ж просила!" Чистим білим цвітом квітнула калина. Мати научала - слухала дівчина: "Жити не можливо, щоб не помилитись: День - щоб одружитись. Вік - щоб розлучитись! Ти любов зустрінеш - там, де не чекаєш. Подруг як не маєш - ворогів не знаєш. Научись мовчати - будь в душі красива, Будеш доню мудра - я не буду сива. Мати каже правду. На те й вона - мати. Матінку послухать - долю кращу мати. Мати каже правду. Правди тої сила. "Мамо, ти ж казала. Мамо, ти ж просила!" Мати каже правду. На те й вона - мати. Матінку послухать - долю кращу мати. Мати каже правду. Правди тої сила. "Мамо, ти ж казала. Мамо, ти ж просила!" "Мамо, ти ж казала. Мамо, ти ж просила!"