Цей білий сніг дику гору обліг. Навіть сліду тут нема. Безлюдне неначе царство, а царюю я сама. І завиває вітер, хуга в серці зла. Втримати в собі силу не змогла. То схаменись, то доведи - ти хороша, і буде так завжди. Сховай свій дар в душі на дно. Вже все одно! Все одно, все одно. На волю шугне воно. Все одно, все одно. Я здалася вже давно. Хай женуть, хай цураються. Хай кругом зима, та холоду я не лякаюся. На відстані всі речі, малесенькі немов. І страхи мої безодні не вернуться ізнов. Сама собі я покажу, що вільна перейти межу. Добро і зло - їх тут нема, нема. Все одно, все одно. Я і вітер, і небеса. Все одно, все одно. Умре в очах сльоза. Це мій світ, тут лишаюсь я. Хай кругом зима! Хай сила рине в землю - так бажаю я! Як віхола заклубочиться хай душа моя. Я починаю розуміти, це вже край. Немає вороття. Колишнє - прощавай! Все одно! все одно! Я заграю, немов зоря. Все одно! Все одно! Навік змінилась я. Ось мій світ! Ним пишаюсь я. Хай кругом зима. Та холоду я не лякаюся.