Рідна мати моя ти ночей не доспала
І водиламене у поля край села
І в дорогу далеку
Ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя дала
Ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя на долю дала.
Я візьму той рушник простелю наче долю
в тихім шелесті трав в щебетанні дібров
І на тім