Роз'ятрений степ, окроплений сніг Юнацькою кров'ю тих, хто спати не міг. Заклякли слова, урвались шляхи. В застиглих очах залишилась ти. Ніколи не плач... Ніколи не плач... (бій) По наше ідуть скаженії пси, Гвалтують, не шкода їм твоєї краси. Прокльони і мат лунали тоді. Ніколи не плач на радість орді. Ніколи не плач... Ніколи не плач... В веснянім саду бринять солов'ї, Тут вперше пізнав колись обійми твої. Мені посміхнись і спробуй забуть. Погасли вогні. Мене не вернуть. Тільки не плач... Пекельну журбу навік поховай, Рости козаків і знов у бій проводжай. Убий лютий щем! Чуєш чи ні? Ще стане на всіх цієї борні! Ніколи не плач...