Здраствуй, люба! Пишу я тобі листа Нівідкуди, просто так, нізвідкіля. Як там діти? Як там мама, як Мухтар? Я вже скучив, вже задрав мене той штурвал! А як прийду, до грудей притисну всіх, Розцілую, і Мухтара прямо в ніс. На городі відпочинем ми як завжди, І в бабусі покуштуємо пироги. Ла-ла-ла..! Шторм як жінка: що захоче - те візьме, Так закрутить, і не взнаєш де ти є. Я на вахті, і не солодко мені, Спати хочу, задовбали комарі! Боже ж милий, ти ж подумай-но на мить: Мене вдома вже не було цілий рік. Любі мої, ви ж простіть мене за все. Те, що було, - те вода хай рознесе! Що ж, бувайте! Легше стало на душі. Наче був там - там, на рідній на землі. Я щасливий, і я хвалюся цим всім, Бо чекають мене вдома, в моїй рідній стороні.