Кол|и Вівальді гр|ає, ой грає, ой гр|ає, Коли Вівальді гр|а|є, та з|амет|іль мет|е, Ми пр|о поганий н|астр|ій подб|а |єм, подб|аєм, А т|акож ще й подд|аєм про ц|е і не про ц|е. Ви чуєте як кепсько, як кепсько, як кепсько, Ви чуєте як кепсько і безнадійно як Пани тут заридали, а з ними і кріпачки, Собаки заскавчали, і діти не мовчать. І р|аптом ми доп|ерли, доперли, доп|ерли, Що на дворі баш|юк|а, так с|амо, |як в душ|і, Що ж|или як некч|емн|і, ал|є ж ми щ|е не вм|ерли, Авж|е ж ми ще не вм|ерли, Госп|одь допомаг|а. Госп|одь доп|омаг|а. - - - - - - - - - - - - - - І тільки ти мовчала, мовчала, мовчала, Лиш головой гойдала, намаявшись зі мной. А потім як в припадку кричала: «Все з початку, Почнем ми все з початку, коханий мій, отож.» Отож коли Вівальді, Вівальді, Вівальді, Отой самий Вівальді сіда за клавесін, Ми не якесь там бидло, і нам ще не обридло, Домовимся з тобою, щоб народився син.
https://lyrics.primoaccordo.net/peredelannye-pesni-parodii/nikitin-pod-muzyku-vivaldi.htm