Тече річка невеличка з вишневого саду. Кличе козак дівчиноньку собі на пораду. Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей, Кличе козак дівчиноньку собі на пораду. «Порадь мені, дівчинонько, як рідная мати; А чи мені женитися, чи на тебе ждати? Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей, А чи мені женитися, чи на тебе ждати?» «Ой я тобі, козаченьку, і раджу й не раджу. Я з тобою вечір стою, за другого важу. Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей, Я з тобою вечір стою, за другого важу.» «Бодай тебе, дівчинонько, з твоєю радою! Я до тебе щирим серцем, а ти з неправдою Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей, Я до тебе щирим серцем, а ти з неправдою.» «Бодай же ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла, Як у млині на камені пшениченька зійшла! Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей, Як у млині на камені пшениченька зійшла!» «Бодай же ти, козаченьку, тоді оженився, Як у лісі при дорозі сухий дуб розвився! Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей, Як у лісі при дорозі сухий дуб розвився!»