Осінь голками - золото в Відень. Ім'я й кров твоє - то руни! Все крихке тільки об стіни! Все банальне лише об струни! Про квиток у нікуди чуеш? Моє сердце співає тихше. Смерть чекає мене на зупинці. Все, кохана. Прощай. Я вийшов. Знов твої очі так хвилюють душу! Я розчиняюсь в них, як осінь в Відні. Ти - мій героїн, ти мене вбити мусиш! Любов - то мій злочин, то мій вирок-розстріл-зрада. Ти - мій героїн, ти мене вбити мусиш! Любов - то мій злочин, то мій вирок-розстріл-зрада. І мене від ломки рятує Твоє ім'я, що осінь шепоче. І відразу мій біль вгамує, Відень вскриє троянди ночі. Вітер з кленів змітає листя. Я в останнє почув цю тишу. Смерть чекала мене на зупинці. Я лише їй назустріч вийшов. Знов твої очі так хвилюють душу! Я розчиняюсь в них, як осінь в Відні. Ти - мій героїн, ти мене вбити мусиш! Любов то мій злочин, то мій вирок-розстріл-зрада. І мене від ломки рятує Твоє ім'я, що осінь шепоче. І відразу мій біль вгамує, Відень вскриє троянди ночі. Вітер з кленів змітає листя. Я в останнє почув цю тишу. Смерть чекала мене на зупинці. Я лише їй назустріч вийшов. Знов твої очі так хвилюють душу! Я розчиняюсь в них, як осінь в Відні. Ти - мій героїн, ти мене вбити мусиш! Любов - то мій злочин, то мій вирок-розстріл-зрада. Ти - мій героїн, ти мене вбити мусиш! Любов - то мій злочин, то мій вирок-розстріл-зрада.